Як організувати й оплатити чергування медпрацівників у стаціонарах
- як розрізнити чергування і змінну роботу
- чи доплачувати за роботу в нічний час
Позмінну роботу медиків у стаціонарі заведено називати чергуванням. Але ж за трудовим законодавством чергування — це не звичайна робота за графіком. Розберімося.
Що таке чергування
Поняття чергування визначає Постанова № 233*:
Чергування — знаходження працівника на підприємстві за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв’язання невідкладних питань, які не входять до кола обов’язків працівника за трудовим договором
Роботодавець залучає працівників до чергування своїм письмовим наказом (розпорядженням), у якому передбачає дні відпочинку, що отримають працівники за чергування.
Важливо відрізняти чергування від виконання звичайних трудових обов’язків на змінних роботах, на роботах, що працівник виконує за графіком у вихідні, святкові (неробочі) дні, у нічний час. За таке «чергування» працівник отримує відповідну оплату. Приклад — чергування медиків у стаціонарі та вдома (п. 5.1 і 5.2 розд. 5 Умов № 308/519). Однак Умови № 308/519 поширюються тільки на бюджетні заклади охорони здоров’я, а от на КНП — ні. КНП мають визначати умови оплати праці працівників у колдоговорі, а за його відсутності — у Положенні про оплату праці.
Так звані години чергування у стаціонарі — звичайний робочий час для лікаря чи сестри медичної, які працюють за графіком. Такі графіки складають заздалегідь
Графіки визначають години чергування у стаціонарі:
- у межах місячної норми робочого часу лікаря чи сестри медичної;
або
- як сумісництво, тобто роботу поза межами основного робочого часу.
На сумісництво укладають окремий трудовий договір. Його можна укласти і як договір із нефіксованим робочим часом відповідно до статті 21-1 КЗпП.
Коли робота — надурочна
Надурочна робота — незапланована, поза графіком. Адже надурочними вважають роботи понад установлену тривалість робочого дня (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Роботодавець має право застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначає законодавство. А саме:
- роботи, необхідні для оборони країни, а також, щоб відвернути стихійне лихо, виробничу аварію і негайно усунути їхні наслідки;
- громадсько необхідні роботи з водо- й газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — щоб усунути випадкові або несподівані обставини, які порушують правильне їх функціонування;
- необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її припинення може призвести до псування або знищення майна;
- необхідність невідкладного ремонту машин, іншого обладнання або устаткування, якщо через їх несправність зупиняться роботи для значної кількості працівників;
- необхідність виконувати вантажно-розвантажувальні роботи, щоб не допустити або усунути простій рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
- продовження роботи у разі, якщо не з’явився працівник, який заступає, коли робота не допускає перерви — у цьому випадку роботодавець зобов’язаний негайно вжити заходів щодо заміни змінника іншим працівником.
Отже, для лікаря чи медсестри не можна заздалегідь запланувати у графіках надурочну роботу. Проте якщо працівник, який мав чергувати у стаціонарі, захворів, його колегу маєте право залучити до надурочної роботи.
За роботу вночі, а саме за час із 22:00 до 6:00, призначають доплату. Не має значення — це години роботи за графіком чи надурочні. Розмір доплати встановлюють у колдоговорі, а за його відсутності — у Положенні про оплату праці.
