3
Березень 2024року
інтерв’ю
медичне самоврядування

Віктор Ляшко: «Самоврядування — це місточок, через який ми заходимо в європейську медичну спільноту»

Про самоврядування у сфері охорони здоров’я, наглядові ради та перспективи підвищення зарплат медичним і фармацевтичним працівникам — в інтерв’ю міністра охорони здоров’я України

Віктор Ляшко,
міністр охорони здоров’я України

«Суть самоврядування в тому, що саме медичні працівники обирають, як рухатися в умовах нинішнього економічного розвитку»

Вікторе Кириловичу, розкажіть, будь ласка, докладніше про законопроєкт про самоврядування у сфері охорони здоров’я*, який КМУ підтримав у грудні 2023 року. Яка головна суть документа?
* Проєкт Закону України «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я» від 25.12.2023 № 1037 (далі — Законопроєкт). — Прим. ред.

Люди часто чекають, що прилетить хтось на чарівному гелікоптері та розв’яже усі проблеми. Українці сподіваються на месію, який прийде на посаду міністра охорони здоров’я і вирішить усі питання в галузі. Але в реальному житті так не буває.

Європейський досвід свідчить про те, що самоврядування потрібне, щоб формувати правильну позицію в сфері охорони здоров’я, визначати вектори розвитку, запроваджувати передові технології й підходи.

Суть самоврядування полягає в тому, що саме медичні працівники обирають, як рухатися в умовах нинішнього економічного розвитку, і з розумінням матеріально-технічної бази й методик, якими вони можуть користуватися, запускають рух знизу вгору до затвердження.

Ви зазначили, що під час розроблення Законопроєкту керувалися міжнародним досвідом. На які країни орієнтувалися?

Ми на тій стадії, коли здається, що можна просто перейняти чужу успішну модель. Але це ілюзія. Нещодавно спілкувався з міністром охорони здоров’я Німеччини, де медичне самоврядування формує державну політику у сфері охорони здоров’я. Карл Лаутербах зазначив: «Я можу розповісти, як працює самоврядування. Але не запитуй, як воно запустилося, бо це відбувалося 100 років тому».

Тож нам треба самостійно пройти ці еволюційні кроки. І ми, безумовно, будемо набивати ґулі й учитися на помилках. Але робитимемо це для того, щоб самоврядування стало потужною силою, яка впливатиме на ухвалення рішень у системі охорони здоров’я.

«Самоврядні організації впливатимуть на питання ліцензування, атестації, акредитації, безперервного професійного розвитку…»

Що цей Законопроєкт означає для медичних працівників, окрім впливу на політичні процеси? Чого їм очікувати?

Ще одне питання, яке порушує Законопроєкт, — це доброчесна конкуренція. На жаль, є недоброчесні медичні працівники, які порушують стандарти, що призводить до негативних наслідків для здоров’я пацієнта. Це псує імідж усієї системи охорони здоров’я.

Пацієнт зазвичай пише скаргу напряму в МОЗ. Ми спускаємо розгляд униз. А чиновник і лікар без думки неупередженої компетентної сторони не завжди розглядають ситуацію об’єктивно, як потребує потерпіла сторона. Пацієнт звинувачує МОЗ. Ми щоразу формуємо нову комісію, а де-факто це має бути команда фахівців, яка розглядатиме випадки за кожною зі спеціальностей.

Тепер ми прибираємо з кризової ситуації чиновника. Етичні комісії розглядатимуть скарги й ухвалюватимуть відповідні рішення, аж до тимчасового або постійного припинення лікарського свідоцтва.

Які ще повноваження матимуть організації професійного самоврядування?

Законопроєкт містить 13 пунктів щодо повноважень самоврядних організацій. Ключове — вони ревізуватимуть акти МОЗ і подаватимуть пропозиції щодо протоколів лікування, стандартів надання медичної допомоги, порядків її організації тощо.

Також самоврядні організації будуть залучені до формування програми медичних гарантій. Вони обиратимуть, кому делегувати право представляти їхні інтереси в спілкуванні з державою, та формуватимуть експертний пул Національної служби здоров’я України.

Самоврядні організації впливатимуть на питання ліцензування, атестації, акредитації, безперервного професійного розвитку медичних і фармацевтичних працівників. Розглядатимуть скарги щодо діяльності чи бездіяльності медичних і фармацевтичних працівників. Ухвалюватимуть рішення щодо тимчасового чи постійного припинення свідоцтва про право провадити діяльність у сфері охорони здоров’я.

Як самоврядні організації впливатимуть на безперервний професійний розвиток? Чи передбачаєте, що вони переймуть на себе певні функції МОЗ із цього питання?

Частину функцій із контролю й розгляду скарг на провайдера передамо. Але переважно це буде спільна робота над тим, щоб вивести безперервний професійний розвиток на новий якісний рівень.

Ми зробили ринок безперервного професійного розвитку. Провайдери пропонують заходи на будь-який смак, а медичний працівник сам обирає те, що йому цікаво. Тепер мета — зробити матеріал якісним. Оцінювати його має не чиновник, не працівник МОЗ.

Самоврядні організації зможуть перевірити контент, який споживають медичні працівники на заходах безперервного професійного розвитку. Проаналізувати відгуки, розглянути скарги, компетентно оцінити доказовість. Ми відпрацюємо механізм, яка має бути реакція, як попередити провайдера або узагалі вилучити з безперервного професійного розвитку.

І суддями мають бути професіонали, люди, яких вибрали, яким довіряють, які розуміють, як працювати тут і як конектитися із колегами з ЄС. Бо самоврядування — це не тільки розвиток всередині країни, це місточок, через який ми заходимо в європейську медичну спільноту.

Ви зазначили, що самоврядні організації також будуть залучені до ліцензування. Про яку участь ідеться?

Наше наступне завдання, про яке ми будемо дискутувати ще до першого читання, — відійти від виключно ліцензування закладів охорони здоров’я і дозволити ліцензувати медичну практику через професіонала. Оскільки Законопроєкт про самоврядування стосується цієї теми дотично, ми попросили перенести ліцензування медичних працівників у політичну дискусію. Утім, у перспективі самоврядні організації будуть залучені до такого ліцензування.

«Якщо рішення напрацьовуватиме спільнота з 99% медиків, то новий склад МОЗ не зможе докорінно змінити підходи»

Законопроєкт проголошує, що самоврядування буде незалежним від органів державної влади. Водночас широкі повноваження самоврядних організацій викликають у медичних працівників побоювання, що палати безкарно зводитимуть рахунки з неугодними, вимагатимуть хабарі за доступ до професійної діяльності абощо. Як держава це регулюватиме?

Медичні працівники мають зрозуміти: самоврядування — це про самоврядування.

Коли ви прописуватимете статут самоврядної організації, вносьте до нього пункти про те, як реагуватимете на такі речі, як швидко і якою кількістю голосів. Європейський досвід свідчить про те, що саме професійне самоврядування стримує людей, у яких потенційно може виникнути ідея домовитися, заплющити очі на якусь помилку й не відреагувати. Ось це питання прозорості, послідовності й незалежності.

Якщо будуть порушення, про які нам стане відомо, то є механізми запуску кримінальних справ. Але ключовий момент: не треба розраховувати на когось. Бо ми говоримо про автономію, самостійність, невтручання в господарську діяльність, але МОЗ досі отримує скарги, що в районній лікарні туалети не відремонтовані.

Члени громади вибирали орган місцевого самоврядування. Він призначив головного лікаря чи генерального директора. То громада має запитати свого обранця, чому за наявності коштів на рахунках туалети не відремонтовані. Оце і є розвиток громадянського суспільства.

Будь-яку реформу треба запустити, пройти перший етап, подивитися, що спрацювало, що не спрацювало, переробити те, що не спрацювало, і рухатися далі. Проте якщо це бажання тільки однієї людини у сфері, сталого розвитку не буде. Якщо рішення напрацьовуватиме спільнота з 99% медиків, то новий склад МОЗ не зможе докорінно змінити підходи.

«Цивільно-правові договори й контракти будуть доступні українським медичним працівникам»

Законопроєкт містить положення про те, що медичні та фармацевтичні працівники зможуть працювати не лише на підставі трудового договору, а й за цивільно-правовим договором або контрактом. Щодо цього пункту висловлювала свої застереження профспілка працівників охорони здоров’я. Як вдалося врегулювати ризики?

Ми врахували ризики й зауваження та в прикінцевих положеннях прописали зміни до законодавства, про які говорила медична спільнота. Цивільно-правові договори й контракти будуть доступні українським медичним працівникам. У цьому питанні орієнтувалися на досвід Польщі. Там також лікарі працюють і за контрактом, і за цивільно-правовим договором.

Це пов’язано з особливостями оплати й навантаження, яке суворо контролюють. Лікар-хірург має право виконати за трудовим договором обмежену кількість операцій. Але за бажання він може залишитися чергувати й проводити подальші операції за цивільно-правовим договором. Лікар іде на це свідомо, головний лікар чи власник не змушують його це робити. Cпіввідношення таких операцій приблизно 50/50, а в лікарів-акушерів-гінекологів відсоток операцій за цивільно-правовим договором навіть вищий, ніж за трудовим.

Інший погляд: умовно, є бізнесмен, який побудував заклад охорони здоров’я і не має в штаті жодного лікаря. Чому він не може за цивільно-правовими договорами найняти лікарів на певну роботу в разі, коли в нього з’являються пацієнти?

У нас, щоб ліцензувати приміщення, у штаті вже мають бути медичні працівники, і це інколи призводить до колапсів.

Це також перепона для розвитку державно-приватного партнерства. І ми маємо мислити стратегічно, бо післявоєнне відновлення неможливе без інвестицій приватного бізнесу. Тому юридичні аспекти ми врегулювали, політичні аспекти ще обговорюватимемо.

«Плануємо запустити реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я»

Принципово нове поняття, яке уводить Законопроєкт, — професійна відповідальність. Що це означатиме для медичних і фармацевтичних працівників?

Якщо медичний працівник порушить Етичний кодекс, неналежно виконуватиме професійні обов’язки, розголосить лікарську таємницю тощо, Етична комісія зможе притягнути його до професійної відповідальності.

Професійна відповідальність представника медичних та фармацевтичних професій — це вид юридичної відповідальності, що застосовується до представника медичних та фармацевтичних професій за результатами дисциплінарного провадження, яке здійснюється Етичною комісією палати за вчинення дисциплінарного проступку (п. 2 ст. 24 Законопроєкту)

Показовим є кейс колишнього міністра охорони здоров’я Польщі, який поплатився політичним майбутнім за порушення медичної етики. Перед виборами Адам Недзельський був № 1 у списку політичної партії «Право і справедливість». На одному з ток-шоу він гаряче дискутував із пересічним лікарем, а наступного дня оприлюднив інформацію, яка стосувалася персональних даних лікаря. Лікарське самоврядування розкрутило питання щодо розголошення лікарської таємниці. І за три дні міністр втратив посаду й місце в списку.

Тобто професіонали у своїй сфері ухвалюють рішення, як запобігти порушенням. А якщо вони вже сталися, то як покарати порушника без залучення, умовно кажучи, генерального прокурора.

Які перші кроки щодо самоврядування плануєте впровадити?

Після того як Верховна Рада ухвалить Законопроєкт, не міністр упроваджуватиме якісь кроки. Медичним працівникам більше не потрібно буде чекати вказівки від МОЗ.

Треба буде зібрати загальні збори, вибрати собі вищу палату, керівника вищої палати, розпочати відпрацьовувати механізм, укладати статути, створювати Етичну комісію тощо. Процес прописаний у Законопроєкті, ще деякі підзаконні акти напрацьовуємо.

Окрім того, плануємо запустити реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я, над цим уже працює МОЗ. Наразі ми досягли домовленостей про те, що зробимо державний реєстр і надалі, коли самоврядування запрацює, віддамо його на баланс лікарського самоврядування. Нині з огляду на те, як жорстко регулюється питання державних реєстрів, кібербезпеки тощо, все-таки держателем реєстру буде МОЗ.

Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко
під час інтерв’ю «Управлінню закладом охорони здоров’я»
Як працюватиме реєстр людських ресурсів сфери охорони здоров’я?

Щодо механізму розробляємо порядок, ще триває дискусія. Але загальні принципи вже зрозумілі. Людина, яка здобула медичну освіту, отримуватиме доступ до професії за певними показниками, які будуть прописані окремо. Тобто медичний працівник автоматично потрапить у реєстр й отримає свідоцтво. Реєстр міститиме дані про медичну освіту, підвищення кваліфікації і статус свідоцтва: чинне чи припинене. А також інформацію про попередження від Етичної комісії. Це дасть змогу пацієнту обрати лікаря.

Коли ми запустили реформу, пацієнт отримав право обрати заклад охорони здоров’я і гроші пішли за пацієнтом. Тепер він має обрати лікаря. І медичні працівники будуть старатися здобувати собі рейтинги, професійно розвиватися, щоб у цьому реєстрі була позитивна інформація про них. Так ми пов’язуємо фінансове й етичне питання. З одного боку, від кількості пацієнтів залежить посадовий оклад лікаря, бо що більше він прийняв пацієнтів — то більше коштів прийшло в заклад. А з іншого боку, лікар не зможе надавати неякісну послугу, хамити пацієнту й мати позитивний бал.

МОЗ анонсувало, що першими запрацюють палати стоматологів і фармацевтів. Чому ухвалили таке рішення?

Стоматологи сьогодні найбільш готові, вони найбільше чекають закону про самоврядування у сфері охорони здоров’я. Їхня палата запрацює найшвидше, і це дасть змогу іншим медичним і фармацевтичним працівникам подивитися й повторити такі кроки через певний час після завершення воєнного стану.

До відома

Законопроєкт передбачає створення п’яти самоврядних організацій у сфері охорони здоров’я:

1. Палата лікарів сімейної медицини.

2. Палата лікарів-спе­ціа­лістів.

3. Палата сестер медичних / братів медичних.

4. Палата стоматологів.

5. Палата фармацевтів

«Нам вдасться досягти такого рівня оплати праці, що питання професійного збору не буде проблемою»

Чи буде участь у самоврядних організаціях обов’язковою для медичних і фармацевтичних працівників?

Так.

За чий кошт вони функціонуватимуть?

Самоврядній організації потрібно відійти від державного фінансування, від можливості політичним фігурам призначати когось на керівну посаду, впливати на неї в будь-який спосіб. Організація повинна бути незалежною від держави.

Для того щоб забезпечити незалежність самоврядних організацій, Законопроєкт передбачає обов’язковий професійний збір. Його сплачуватиме сам медичний або фармацевтичний працівник чи їхній роботодавець, якщо це передбачає колективний договір або контракт.

Який розмір професійного збору? Чи не статне він фінансовим тягарем для медичних і фармацевтичних працівників?

Питання щодо професійного збору — одне з найбільш дискусійних, яке виникало і під час попереднього розгляду Законопроєкту. Але державна політика спрямована на те, щоб значно зростали рівні оплати праці медичних працівників.

Коли розглядали попередній законопроєкт, зарплата лікаря була трішки вища за мінімальну. Зараз політична верхівка нашої держави чітко каже, що медики мають бути в топі професій, які отримують найвищу заробітну плату.

У 2021 році президент підписав указ «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників» від 18.06.2021 № 261/2021.

У 2022 році зарплати у сфері охорони здоров’я зросли, але не настільки, як ми планували. Повномасштабне вторгнення завадило планам. Зараз пріоритет — це фінансування сил безпеки і оборони, а програму медичних гарантій держава покриває переважно за кошт донорської підтримки, зокрема США.

Водночас президент у зверненні до Дня Конституції 2023 року заявив, що середня заробітна плата в Україні має бути така, як у країнах-сусідах, членах Європейського Союзу, плюс 30%. Ми проаналізували, який рівень заробітних плат медичних працівників у Польщі, й додали 30%. І якщо нам вдасться досягти такого рівня оплати — а це обов’язково станеться після нашої перемоги, — то питання професійного збору не буде проблемою, про яку можна дискутувати.

«Наглядова рада має бути лобістом інтересів закладу в місцевих радах»

Зараз Кабінет Міністрів України встановив мінімальний рівень, однак далі вже керівник закладу охорони здоров’я регулює оплату праці. І нині у багатьох закладах цей рівень не перевищує 20 тис. грн для лікаря. У який спосіб плануєте підвищити рівень зарплати?

Міністр охорони здоров’я сьогодні не має юридичних підстав вплинути на керівника закладу охорони здоров’я. Керівника призначає орган місцевого самоврядування, він і визначає розмір його заробітної плати. І ми бачили оці величезні перекоси, коли в генерального директора зарплата була 140 тис. грн, а в лікарів по 15—16 тис. максимум. МОЗ розробило, а КМУ ухвалив Постанову № 1334**, яка регламентує, що зарплата генерального директора не може перевищувати розмір середньої заробітної плати медичних працівників підприємства більш як на 60%.

** Постанова КМУ «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 та від 25 квітня 2018 р. № 410» від 15.12.2021 № 1334. — Прим. ред.

Наступний крок — це наглядові ради. Коли ми говоримо про демократію, про відкритість, то хтось має стежити за тим, що діється в закладах охорони здоров’я. Адже є заклади, які отримують величезні суми, тримають ці кошти на депозитах, а медичні працівники одержують мінімальну заробітну плату. Така ситуація не задовольняє нікого в країні, зокрема й мене як міністра. Тому з цим потихеньку боротимемося. У нас є плани, й один із них — це саме наглядові ради.

Ми прописали в постанові про наглядові ради, що вони можуть впливати на ухвалення рішень, які регулюють господарську діяльність у сфері охорони здоров’я, але втручатися в господарську діяльність у нас заборонено Господарським кодексом.

Наприкінці 2023 року КМУ ухвалив постанову про наглядові ради. Розкажіть, будь ласка, докладніше, як утворюватимуться наглядові ради та хто увійде до них?

Порядок утворення наглядової ради закладу охорони здоров’я ми розробляли як під Основи законодавства, які передбачають, що в КНП мають бути наглядові ради, так і під антикорупційну стратегію, яка визначає, що в наглядову раду має входити мінімум 50% громадського сектору. Одним із викликів було не залишити наглядову раду без професіоналів у сфері охорони здоров’я.

Наразі кількість членів наглядової ради залежить від того, яке місце займає заклад у спроможній мережі. Для загального закладу це до 7 осіб, для кластерного — 11, для надкластерного — до 15 осіб. Ми прописали вимоги до членів наглядової ради й кількість кандидатів, яких можуть надавати департамент охорони здоров’я та громадські організації.

Ми розуміємо, що документ складний, тому спільно з проєктом USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я» запроваджуємо тренінги, на яких розповідатимемо детальніше, як цей процес запустити й чого очікувати потім від наглядової ради.

Тут ціль не створити наглядову раду, а забезпечити ефективну співпрацю наглядової ради з адміністрацією закладу та власником. Має з’явитися цей трикутник. Бо буває, що керівник просить у власника кошти на розвиток й отримує відкоша, хоча громада ці кошти має. А буває навпаки, власник дає кошти, а керівник не може їх використати.

Ми уводимо третю ланку. Наглядова рада має бути лобістом інтересів закладу в місцевих радах, щоб отримати ресурси, але й запитувати щоквартальне звітування про ефективність використання коштів, про формування заробітних плат.

На фото (зліва направо): шеф-редактор Експертус Охорона здоров’я Алла Худякова, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко, головний редактор журналу «Управління закладом охорони здоров’я» Дар’я Михайлова
Після публікації проєкту цієї постанови медична спільнота подала чимало пропозицій. Зокрема, керівників закладів охорони здоров’я турбувало, що наглядові ради матимуть дуже широкі повноваження і стануть ще одним органом контролю. Чи врахували пропозиції у фінальній редакції постанови?

Політика — це пошук компромісів. І якщо сідати за круглий стіл і дискутувати над кожною темою, а не гратися в пінг-понг, то завжди можна знайти компромісний варіант, який влаштує всі сторони. Саме так сталося з цією постановою. Вона вже прийнята. Ми розуміємо, що в неї доведеться вносити зміни, але запустили процес. Наглядові ради почнуть працювати, і тоді побачимо, цих повноважень багато чи їх не вистачає.

Для головного лікаря, який 20 років працював без наглядової ради, навіть один пункт — це надконтроль. Компроміси з’являться тоді, коли документ запрацює і ми говоритимемо про зміни до нього.

«Треба створювати демократичні органи, які допомагатимуть ухвалювати правильні управлінські рішення»

Коли закладам охорони здоров’я починати створювати наглядові ради?

Наглядові ради треба починати створювати зараз, бо це тривалий процес, який передбачає конкурсний відбір членів наглядової ради. Конкурсний відбір за місяць не провести, він завжди перевищує очікувані терміни. Кінцевий термін, коли заклади зобов’язані створити наглядові ради, — шість місяців після скасування або припинення воєнного стану.

Тому ми якраз запускаємо тренінги та плануємо вебінари, які розповідатимуть про ці речі, щоби наглядові ради реально запрацювали.

Що порадите закладам охорони здоров’я, які отримали право створити наглядову раду за власним бажанням? Чи створювати її?

Понад чотири роки перебування на керівних посадах МОЗ дає мені право на таку пораду: створюйте. Повірте, треба створювати демократичні органи, які допомагатимуть вам ухвалювати правильні управлінські рішення. Що більше інформації, аналітики й порад, то простіше ухвалювати рішення.

Управлінців лякає потреба звітувати перед наглядовими радами, але підготовка до звіту дає змогу проаналізувати ті речі, які вони можуть не помітити в повсякденні. Коли хтось із наглядової ради поставить правильне запитання про цифри, це змусить вас заглибитися в тему. Що глибше ви занурюватиметеся в тему, то компетентнішими ставатимете й ефективніше працюватиме ваш заклад.

Спілкувалася Дар’я Михайлова,
головний редактор журналу «Управління закладом охорони здоров’я»

Три безплатні вебінари для керівників закладів охорони здоров’я
№ 3, 2024
Антикорупційні декларації керівника ЗОЗ і членів комісій: урахуйте зміни Закону № 3384