«Приватна медицина має бути рівноправним учасником системи охорони здоров’я»: законодавчі ініціативи Асоціації приватних медичних закладів
Приватні медичні заклади відстоюють право бути рівноправними членами української системи охорони здоров’я. Про доплати до тарифів НСЗУ, доступ працівників до програм підтримки уряду і ризики проєкту постанови про платні послуги розказала голова Асоціації приватних медичних закладів України
Проєкт удосконалення медичних гарантій
Громадська спілка «Асоціація приватних медичних закладів України» (далі — Асоціація) — це об’єднання приватних закладів охорони здоров’я, яке було створено декілька років тому на добровільних засадах.
Місія цього об’єднання — насамперед будувати цивілізований діалог між приватними закладами, обмінюватися найліпшими практиками, надавати юридичну підтримку учасникам й адвокатувати політичні питання, що стосуються приватної медицини. Якщо дивитися ззовні, учасників можна вважати конкурентами, але ми не хочемо створювати конфронтацію, а прагнемо шукати ті речі, які нас об’єднують, і будувати конструктивний цивілізований діалог.
Я очолюю Асоціацію останні два роки. Вибори відбулися якраз перед війною, тому не все заплановане вдалося реалізувати, бо зовнішні обставини були надзвичайно непрості. Асоціація наразі охоплює 40 приватних закладів охорони здоров’я, зокрема ключові лабораторії. До нашого складу входять майже всі впливові приватні клініки, які задають тон у приватній медицині.
Разом ми маємо на меті формувати вплив на законодавче середовище, щоб поліпшити можливості для роботи приватних закладів охорони здоров’я.
Ми маємо розбіжності із законодавцями у сприйнятті державної та приватної медицини. Від нас очікують, що ми закриємо унікальні послуги, які державні заклади надати не можуть.
Наприклад, державний бюджет не може закупити в регіоні якесь дороге обладнання. Отже, його мають закупити приватні заклади й надати ці послуги на платній основі. Тобто роль приватної медицини — це фрагмент у картинці з пазлів. Ми з цим абсолютно не згодні. Є Конституція, є Основи законодавства у сфері охорони здоров’я, де чітко написано, що держава сприяє розвитку закладів охорони здоров’я усіх форм власності, і ми категорично проти, щоб нас бачили пазлом.
Приватна медицина має бути абсолютно рівноправним гравцем на ринку медичних послуг в Україні. Ми такий самий заклад охорони здоров’я із такими самими повноваженнями. Ми хочемо мати змогу надавати послуги і на первинному, і на спеціалізованому рівні медичної допомоги так само, як і комунальні й державні заклади, але за чинними тарифами НСЗУ ми цього зробити не можемо.
Тарифи НСЗУ за програмою медичних гарантій не покривають витрат приватного закладу охорони здоров’я.
Якщо державний чи комунальний заклад охорони здоров’я отримує фінансування з місцевого або державного бюджету на інфраструктуру, закупівлю обладнання й комунальні послуги, то приватний заклад має сам себе повністю забезпечити та включити всі витрати до тарифу.
Ми рахуємо технологічну карту, тобто прописуємо собівартість послуги, і далі це впливає на формування тарифу. У цю послугу прописуємо медикаменти, витратні матеріали, працю персоналу, закупівлю й амортизацію обладнання, утримання приміщення закладу охорони здоров’я тощо. Нічого зайвого. Ми навіть не вписуємо, наприклад, послуги реклами.
Але нам не вистачить тарифу, який пропонує НСЗУ, для того, щоб хоча б вийти в нуль. Навіть за максимально раціонального підходу до ведення витрат, укладення договорів, пропрацювання найнижчої ціни постачання тощо.
Якщо держава інвестує обладнання, допоможе сплатити комунальні з якогось джерела, ми готові надавати ці послуги за тарифами НСЗУ. Але наразі в мене немає жодного договору із НСЗУ і за такими тарифами не буде. Так само в переважної більшості закладів приватної форми власності. Якби була повна безвихідь, порожні коридори, тоді, можливо, я б уклала договір за невигідними тарифами, щоб отримати хоч якісь кошти й покрити принаймні зарплату персоналу. Але зрозуміло, що це підприємство буде збиткове, а я як керівник хочу успішного розвитку свого підприємства, і тому не можу цього дозволити.
Ми підготували законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».
Насамперед пропонуємо ввести поняття добровільної доплати, тобто покриття різниці між встановленими державою тарифами та реальною вартістю медичної послуги. Наш проєкт містить таке офіційне визначення:
Доплата — сума коштів, яка покривається за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб або шляхом забезпечення оплати за рахунок коштів добровільного медичного страхування, інших джерел, не заборонених законодавством, і становить різницю між встановленою надавачем медичних послуг приватної форми власності ціною медичної послуги на умовах доплати та тарифом за програмою медичних гарантій
На практиці це означає, що пацієнт матиме вибір: звернутися в державний або комунальний заклад та отримати повністю безоплатні послуги чи звернутися до приватного закладу й тільки доплатити різницю із тарифом НСЗУ. Тоді бюджетні кошти, які держава виділила на медичне обслуговування громадян, «прямуватимуть за пацієнтом» не лише до державного чи комунального закладу, а й до приватного.
Наприклад, у нашому центрі консультація коштує 750 грн, а за тарифом НСЗУ її вартість — 550 грн (це не відповідні цифри, а щоб пояснити суть). У такому разі пацієнт доплатить 200 грн — різницю між тарифом НСЗУ та ціною в нас. В іншому приватному закладі така консультація коштує 1120 грн. Пацієнт, який звернеться туди, доплатить 570 грн. І він обиратиме, які умови його більше задовольняють.
Передбачаємо, що різницю пацієнти зможуть покривати не лише власним коштом, а й за кошт роботодавця, виплат страхових компаній, допомоги від благодійних організацій, спонсорів тощо.
Наприклад, багато підприємств мають договори зі страховими компаніями. Якщо працівнику такого підприємства знадобиться хірургічне втручання, це можна буде покрити за рахунок страховки. Це співфінансування, але важливо політично його дозволити.
На наш погляд, не може бути жодних доплат для первинної й екстреної медичної допомоги. Ми розуміємо, що є життєво важливі речі, і вони мають бути безоплатними для громадян. Базові послуги, на нашу думку, і в державних, і в приватних закладах пацієнти мають отримувати на безоплатній основі.
У законопроєкті ми це сформулювали так:
За тарифом доплати оплачуються медичні послуги, крім первинної та екстреної медичної допомоги, лікарські засоби, які не входять до Національного переліку лікарських засобів, та медичні вироби, які не відшкодовуються надавачу медичних послуг програмою медичних гарантій
На рівні спеціалізованої медичної допомоги доплата може відкрити нові можливості для українців: доступ до сучасного обладнання приватних закладів, комфортних умов, лікарських засобів, які держава не може забезпечити за кошт «воєнного» бюджету.
Окрім того, можливість доплати пропонуємо тільки для закладів приватної форми власності, щоб це не створило потребу доплачувати і там, де держава повністю покриває послуги.
На наш погляд, ми не порушуємо права державних і комунальних закладів охорони здоров’я. У їхній роботі нічого не зміниться, медичні послуги й надалі надаватимуть на безоплатній основі.
Глобально це може спрацювати на користь пацієнта й поліпшити якість медичних послуг в усіх закладах охорони здоров’я. Це рух до прогресу, стимул до здорової конкуренції. Ми можемо допомогти підтягнути ті моменти, які просідають. Ми абсолютно відкриті. Будь ласка, приходьте, дивіться, як налагодити автоматизовані процеси, як працюють маршрути пацієнтів і точки їхнього дотику з закладом. Ми можемо працювати в одному полі, якраз це й пропонуємо. Саме так це організовано в країнах Європейського Союзу.
Я дивлюся на цю ситуацію з точки зору пацієнта. Мене не влаштовує побудова процесів багатьох закладів комунальної й державної власності. Я хочу мінімально комфортних умов перебування, прийти на конкретний час, отримати гідне ставлення. Кошти «йдуть за пацієнтом», тобто на мене держава виділила кошти, вони пішли в заклад комунальної власності, куди я не звертаюсь. Питання: чому порушуються мої права як пацієнта? Чому я не можу обрати заклад, де хочу отримати лікування?
Пацієнти бажають мати вибір. Це підтверджує дослідження Центру Разумкова. У травні 2023 року він проводив опитування про перспективи розвитку приватної медицини в Україні. Дослідження показало, що 74% опитаних за умови вибору піти до державного чи приватного закладу охорони здоров’я, обрали б приватний.
61,5% опитаних зазначили, що готові доплатити різницю між тарифом НСЗУ та реальною вартістю послуги в приватному закладі.
Також ми не можемо замовчувати проблему неформальних платежів у державних і комунальних закладах охорони здоров’я. По суті, ми маємо лише формально безоплатну медицину. Водночас існує така собі «доплата» лікарю в конверті. Наш проєкт, зокрема, дасть змогу зменшити корупцію в медичній сфері.
На сьогодні цей законопроєкт заблокований. Ми вийшли тільки на компромісний варіант: запустити пілотний проєкт, наприклад у Києві, і подивитися, як це працюватиме.
У грудні 2023 року відбулося засідання робочої групи, в яку входять керівники МОЗ, НСЗУ, Комітету ВРУ з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, міжнародні організації і представники приватних закладів охорони здоров’я. Ми домовилися про те, що маємо напрацювати пілотний проєкт. Чи приймуть його і введуть у роботу? Будемо робити для цього все можливе.
Ми ведемо діалог з Європейською асоціацією приватних медичних закладів. Уже отримали запрошення на вступ і будемо рухатися в цьому напрямі, щоб мати підтримку на впровадження найкращих практик у нашій країні.
Програми підтримки уряду
Програми підтримки наразі стосуються тільки тих медичних працівників, які працюють у державних чи комунальних закладах охорони здоров’я.
Приватна медицина — це соціально відповідальний бізнес, який створює робочі місця та сплачує податки, що наповнюють державний бюджет. І з державного бюджету, куди йдуть наші податки, фінансуються програми кредитування житла та відшкодування безперервного професійного розвитку. Але доступу до них працівники приватних медичних закладів не мають.
Тим самим держава дає сигнал для медичного працівника: якщо працюватимеш у державному чи комунальному закладі, ми тебе підтримуватимемо, матимеш пільги на житло, зможеш навчатися безоплатно. Якщо працевлаштуєшся у приватному закладі — цих пільг не отримаєш.
Але ж держава — це не лише ті, хто працює в державному секторі, це всі громадяни України і всі українські підприємства незалежно від форми власності. То чому така дискримінація? Цю тему також порушує Асоціація: ми звернулися у МОЗ, у Мінекономіки. Наразі ведемо діалог.
Наша пропозиція полягає в тому, що підтримка кадрового ресурсу має відбуватися за професійною ознакою, а не залежати від того, де ти працюєш.
Зараз формується реєстр лікарів в ЕСОЗ, ми вносимо дані лікарів, кожен лікар отримує електронний ключ. На нашу думку, належність до цього реєстру лікарів має стати професійною ознакою для можливості отримати додаткові пільги, а не лише те, в якому закладі працює людина.
На засіданні робочої групи МОЗ сприймало цю пропозицію позитивно та визнавало потребу внести зміни до постанов КМУ. Минув місяць із дня засідання, і сьогодні ми отримали усну відповідь, що коштів немає. Але це політичне рішення. У нормативці можна зазначити пункт «у разі наявності фінансування». Якщо ж не зазначити цієї можливості, то коштів і підтримки наших медичних працівників не буде ніколи.
Можливо, у такий спосіб держава хоче задовольнити кадровий голод державних і комунальних закладів, проте ставить у нерівні умови приватну медицину.
Ми не вимагаємо нічого більше, ніж передбачено в законодавстві України для будь-якого закладу охорони здоров’я та будь-якого медичного працівника. Але вимагаємо рівних прав.
Нова постанова про платні медичні послуги
Ми вважаємо проєкт постанови КМУ «Деякі питання надання послуг з медичного обслуговування населення за плату від юридичних і фізичних осіб» намаганням держави втрутитись у діяльність приватних закладів. Адже проєкт диктує вимоги і для державних, і для приватних закладів охорони здоров’я.
Деякі з вимог суперечать економічній обґрунтованості діяльності підприємства. Вони знову-таки розширюють права державних закладів, але диктують умови, нерелевантні для приватних. Тому в нас була незгода з окремими пунктами і ми коментували цей проєкт.
Резюме
Сьогодні Асоціація зосередила увагу на питаннях, щодо яких досі немає згоди й тривають дискусії. Водночас ми відзначаємо величезні зрушення у взаємодії влади й приватної медицини. Раніше нас узагалі не залучали до обговорень, зараз нас час від часу просять надати свої пропозиції. Наприклад, ми долучалися до обговорень щодо електронних рецептів і це мало реальний вплив — відтермінування дало змогу підготуватися та продумати більше технічних деталей.
Приватна медицина абсолютно адекватно сприймає роботу в ЕСОЗ, ми вітаємо оптимізацію Ліцензійних умов, зміни в ДБН. Тобто це єдине поле, ми приймаємо правила гри, виконуємо вимоги. Тут наші обов’язки рівні. Так само ми хочемо рівних прав і повноцінного залучення приватних закладів до системи охорони здоров’я України.
Спілкувалася Дар’я Михайлова,
головний редактор журналу «Управління закладом охорони здоров’я»
